18-та ракетка світу Александра Еала відповіла на запитання преси після успішного старту на US Open. Філіппінська тенісистка перемогла “кваліфаєрку” Мері Стояну (6:1, 6:2), а в другому колі зіграє проти українки Олександри Олійникової
– Якщо не складно, розкажіть про свій рівень гри сьогодні ввечері.
– Я дуже задоволена рівнем, який сьогодні продемонструвала. Завжди непросто, особливо в першому колі турніру Grand Slam, тим паче на US Open. До того ж Мері останніми тижнями показувала хороший теніс. Тож я дуже задоволена.
– Алекс, сьогодні у вас добре йшла подача. Здавалося, що вона була швидшою, ніж останнім часом, принаймні з моєї точки зору. Розкажіть, як ви над нею працювали на тренуваннях і чи саме так ви відчували свою подачу сьогодні?
– Думаю, я досить добре подавала. Мені потрібно буде трохи більше часу, щоб розібратись з грою. Та, як я вже казала, подача – це постійні зусилля і постійна робота, постійні спроби стати кращою. Я завжди намагаюся щось удосконалити. Тож я задоволена тим, як подавала сьогодні. Сподіваюся, у наступних кількох матчах ми зможемо або додати, або принаймні зберегти цей рівень.
– Якщо згадати минулий рік, коли ви грали тут у першому колі на арені Grandstand проти сіяної суперниці, а тепер цього року виступаєте на корті Луї Армстронга уже як сіяна тенісистка. Наскільки відрізнялися ці відчуття?
– Відчуття, безумовно, були іншими. Але я б не сказала, що одна ситуація була складнішою за іншу. Просто обставини різні. Торік я вперше грала на одному з головних стадіонів US Open, і було дуже гучно. Особливо коли дах закритий. Це додає особливої атмосфери, але водночас до цього потрібно адаптуватися. А цього року я приїхала сюди як сіяна тенісистка і, можна сказати, досить добре виступала протягом останніх тижнів американської серії. Це створює зовсім інший настрій. Звичайно, ти почуваєшся трохи впевненіше. Є трохи більше очікувань, але, думаю, я з цим впоралася. Я навчилася з цим справлятися.
– Алекс, ви згадали, наскільки гучно було. Цікаво, адже багато тенісистів говорять про те, що в першому колі «мейджорів» відчувається сильне хвилювання, за тобою стежить набагато більше людей. Атмосфера була досить напруженою, особливо під час розминки, коли вас представляли. Чи додає це нервів? Ви згадали про особливий настрій – що ви відчуваєте в такі моменти, особливо під час розминки, коли намагаєтеся налаштуватися на початок матчу?
– Безумовно, я нервувала. І я не впевнена, що можу точно сказати, звідки це хвилювання взялося: через галас, через те, що це перше коло турніру Grand Slam, чи через щось інше. Але думаю, що з досвідом моя мета – навчитися відгороджуватися від цього. Я вже мала досвід виступів перед великими трибунами, особливо протягом останнього року. І думаю, що досить добре навчилася зберігати внутрішню зосередженість, концентруватися на тому, на чому потрібно, на конкретних речах, на кожному окремому моменті. Зрештою, коли входиш у гру, ловиш свій ритм, ти просто граєш у теніс. Матч залишається матчем незалежно від того, скільки людей тебе дивиться – дуже багато чи взагалі ніхто. Думаю, коли гравці входять у цей ритм, вплив зовнішніх факторів трохи зменшується.
– Ви згадали, що зараз почуваєтеся досить упевнено. Чого ви очікуєте від себе на цьому турнірі після такої успішної перемоги та з огляду на набрану форму?
– Думаю, я досить добре підготувалася до цього турніру. Моя команда виконала свою роботу, і я теж багато працювала. Тож хочу провести якомога більше матчів на тому рівні, який, як я знаю, можу показувати і який демонструвала протягом останніх кількох тижнів. Думаю, сьогодні був хороший перший матч. Мені вдалося добре зіграти багато розіграшів, діяти агресивно, грати у свій теніс. Тож хочу й надалі рухатися в цьому напрямку.
– У другому колі ви зіграєте проти тенісистки, з якою вже зустрічалися раніше цього року, – Олександри Олійникової. У Страсбурзі у вас був досить напружений матч. Чи можете згадати ту зустріч і розповісти про майбутній матч проти неї?
– Так, це був дуже хороший матч. Дуже напружений, досить рівний. Якщо озирнутися назад, думаю, тоді я могла зробити багато чого краще. Відтоді минуло кілька місяців, і я багато над чим працювала. Думаю, за ці місяці я дуже виросла як тенісистка. Тож усе, що я можу зробити, – вийти на цей матч із таким самим настроєм, як сьогодні, або навіть із ще кращим настроєм, який у мене був протягом останніх кількох тижнів, і постаратися показати свій найкращий теніс.
– Алекс, хочу запитати вас про дещо, що ви нещодавно сказали в інтерв’ю Sky Sports. Це трохи залишилося поза увагою, але деякі люди звернули на це увагу. Йдеться про ваше ставлення до кар’єри. Вас запитали, якою ви бачите себе через 10 років. Деякі тенісисти відповідають: «Сподіваюся, у мене буде дві, три, чотири перемоги на турнірах Grand Slam». А ви сказали дещо інше. Ви сказали, що просто хочете бути впевненою, що виклалися на максимум, багато працювали й отримували задоволення. І це трохи перегукується з темою ментального благополуччя, адже ми бачили чемпіонів, які завершували кар’єру з безліччю титулів, наприклад, Майкла Фелпса з усіма його золотими медалями, але зрештою впадали в депресію та переживали інші труднощі. Що ви думаєте про це? Про те, щоб насолоджуватися самим шляхом, а не лише прагнути до чемпіонства?
– Так, думаю, я все ще дуже молода, тому мені ще так багато потрібно навчитися, зокрема щодо того, як справлятися з усім цим. Я відчуваю, що попереду на мене чекає ще дуже багато всього, що я переживу, і безліч викликів, з якими мені ще тільки належить зіткнутися. Але зараз, думаю, з огляду на успіхи, яких я досягла протягом останнього року, і на те, наскільки швидко прогресую, усе це здається майже нереальним. Здається, ніби ще вчора я мріяла зіграти на Armstrong, наприклад, або мріяла грати проти тих тенісисток, з якими зараз зустрічаюся. І, скажімо, сьогодні вранці перед таким матчем я нервувала. Це перше коло турніру Grand Slam, до того ж я виходжу на корт у статусі сіяної тенісистки. Це трохи інше відчуття, тому що останнім часом я добре виступаю. Але, думаю, було б дуже шкода, якби я не намагалася отримувати від цього задоволення. Так багато людей демонструють свою любов і підтримку мені та всім іншим тенісистам. І я граю на Armstrong. Знаєте, бувають моменти, коли ти маленька дитина і мрієш про щось, але не знаєш, чи справді колись зможеш цього досягти. Звичайно, ти кажеш собі: «Я зможу, зможу, зможу». Але чи справді ти це зробиш – зовсім інше питання. А тепер я тут. Тому було б дуже шкода не насолоджуватися тим, що маю.
